Меркурій – це кам’яниста планета без атмосфери, що найближча до Сонця в Сонячній системі. Меркурій названий на честь римського бога торгівлі.
Меркурій був досліджений кількома місіями, зокрема місіями NASA “Марінер-10” у 1970-х роках та “Месенджер” у 2000-х.
Поверхня Меркурія вкрита кратерами, подібними до Місяця. Планета має дуже слабке магнітне поле.
Найшвидша планета в Сонячній системі, оскільки їй потрібно лише 88 днів, щоб обернутися навколо Сонця.
Характеристики
- Радіус: 2 439,7 км
- Маса: 3,285 x 1023 кг (0,055 мас Землі)
- Температура поверхні: 430 ∘С в день -180 ∘С вночі.
- Відстань до Сонця: 58 мільйонів кілометрів
- Густина: близька до земної й становить 5,43 г/см³
Будова та хімічний склад Меркурія
Ядро
Меркурій має досить велике залізне ядро, яке займає більше половини його обсягу. Це одне з найбільших ядер серед планет Сонячної системи, що свідчить про те, що в процесі формування планети дещо несподівано велика кількість кам’яного матеріалу вибула з її зовнішніх шарів, залишивши тільки важкі метали в центрі. Це залізно-нікелеве ядро генерує магнітне поле Меркурія, хоча воно значно слабше, ніж у Землі.
Більша частина ядра (65%) складається з заліза, а решта (35%) – з нікелю. Невеликі кількості інших елементів, таких як сірка, кремній, кисень, магній, кальцій та алюміній, також присутні в ядрі.
Мантія
Під ядром Меркурія знаходиться мантія, що складається переважно з силікатних мінералів, таких як оксиди кремнію та магнію. Мантія Меркурія є твердою, але, як вважають деякі вчені, вона може бути частково розплавлена внаслідок тепла, що випромінюється з його ядра.
Переважно складається з силікатних мінералів, таких як олівін і піроксен. Містить невеликі кількості інших елементів, таких як сірка, калій, натрій та алюміній.
Кора
Зовнішній шар Меркурія – кора, яка складається переважно з силікатних порід, таких як брекчії, граніти та базальти. Це тонкий шар, порівняно з іншими планетами, оскільки мантія Меркурія є відносно тонкою.
Складається з силікатних мінералів, таких як польовий шпат, кварц і слюда. Містить невеликі кількості інших елементів, таких як калій, натрій, кальцій, залізо та магній.
Поверхня Меркурія
Поверхня Меркурія вкрита кратерами, дуже схожа на Місяць. Це тому, що Меркурій не має атмосфери, яка б захищала його від астероїдів і комет.
Кратери на Меркурії мають різні розміри, від невеликих кратерів до величезних басейнів, які можуть сягати сотень кілометрів у діаметрі.
Рівнини – це гладкі, низинні ділянки поверхні Меркурія. Вважається, що вони утворилися внаслідок потоків лави або відкладень від ударів.
Хребти – це підняті ділянки поверхні Меркурія. Вважається, що вони утворилися внаслідок тектонічної активності.
Долини – це довгі, вузькі западини на поверхні Меркурія. Вважається, що вони утворилися внаслідок тектонічної активності або ерозії.