Магнітний потік – це потік вектора магнітної індукції через якусь поверхню. (символ Ф)
У СІ одиницею магнітного потоку є вебер (1 Вб = 1 В·с = 1 Тл·м² = 1 Дж/А = 10⁸ Мкс (максвелл) в системі СГС – максвел (1 Мкс = 1 Гс·см² = 10⁻⁸ Вб.).
В однорідному магнітному полі, модуль вектора індукції який дорівнює В, поміщений плоский замкнутий контур площею S. Нормаль n до площини контуру становить кут α з напрямком вектора магнітної індукції В.
Магнітним потоком через поверхню називається величина Ф, яка визначається співвідношенням:
Φ = B · S · cos α
Магнітний потік через контур максимальний, якщо площина контуру перпендикулярна магнітному полю. Значить кут α дорівнює 00 .
Тоді магнітний потік розраховується за такою формулою:
Φmax = B · S
Магнітний потік через контур дорівнює нулю, якщо контур розташований паралельно магнітному полю.
Значить кут α дорівнює 900 .
Поверхні, що обмежені не одним контуром
Часто зустрічаються ситуації, коли лінії індукції магнітного поля перетинають поверхні, обмежені не одним контуром, а кількома. Так, наприклад, лінії індукції можуть перетинати поверхні, обмежені витками соленоїда, які паралельні один одному і мають однакову площу поверхні. У цьому випадку магнітний потік визначають за формулою:
Ф = NBS,
де:
N – Число витків соленоїда;
S – площа поверхні, обмеженої кожним витком.
Будь-які зміни індукції магнітного поля чи площі контуру приводять до зміни магнітного потоку і викликають явище електромагнітної індукції. Отже, будь-яка зміна магнітного потоку зумовлює виникнення електричного струму в замкнутому провідному контурі. З урахуванням закону Ома для замкнутого кола останній висновок можна записати так: будь-яка зміна магнітного потоку приводить до виникнення ЕРС індукції.