Лампа розжарення – це електричний пристрій, в якому тонка вольфрамова нитка нагрівається до дуже високої температури за допомогою електричного струму. Цей нагрітий дріт випромінює світло, що може бути використано для освітлення приміщень, сцен театрів, кінотеатрів тощо.
Будова лампи розжарення
Історія лампи розжарення
Історія лампи розжарення налічує понад двісті років. Це був один із перших типів електричних ламп, який використовувався для освітлення в будинках та на вулицях до появи лампи Едісона наприкінці XIX століття.
Перші спроби створити лампу розжарення були зроблені в 1802 італійським фізиком Алессандро Вольтой. Він створив пристрій, що складається із двох провідників, між якими був розряд електричного струму. Провідники були виготовлені з різних матеріалів, і при проходженні струму через них відбувалося нагрівання та свічення провідників.
У 1840 році німецький фізик та винахідник Йоганн Вільгельм Геле створив першу ниткову лампу розжарення. Він використовував платинову нитку, яку нагрівав електричний струм. Однак, така лампа була дуже дорогою та недовговічною.
1879 року американський винахідник Томас Едісон створив першу комерційно успішну лампу з ниткою з вуглецю. Він використовував вакуумну лампу з двома електродами, між якими проходив електричний струм, викликаючи нагрівання вуглецевої нитки та випромінювання світла. Ця лампа стала відома як лампа Едісона.
У 1904 році німецький фізик Карл Ауер фон Вельзбах та австрійський інженер Вільгельм Холлас створили першу ниткову лампу з ниткою з вольфраму. Вольфрам був обраний через свої високі температурні властивості, які дозволяють створювати яскравіше світло і збільшувати тривалість роботи лампи. Лампи з ниткою з вольфраму швидко стали найбільш популярним типом лампи розпалювання, і вони залишалися основним джерелом освітлення багато років.
У 1920-х роках лампи розпалу почали використовувати в автомобільній промисловості, де вони використовувалися для створення світла у фарах. Однак, вони були не дуже зручні для використання в автомобілях через їхнє високе енергоспоживання та недовговічність. З появою лампи розжарювання, яка використовувала нитку з вольфраму, але у вакуумі, лампи розжарення поступово вийшли із застосування. Лампи розжарювання виявилися ефективнішими та економічнішими, і вони були використані для освітлення протягом багатьох десятиліть.
Висновок
Однак, лампа розжарення все ще використовуються в деяких областях, таких як оформлення інтер’єру та зовнішнього освітлення. Лампи розжарення можуть створювати тепле, приємне світло, їх можна димувати, що не доступно для ламп розжарювання, а також вони мають ширший діапазон колірної температури, що дозволяє використовувати їх у дизайнерських рішеннях. Крім того, з розвитком світлодіодних технологій, з’явилася можливість створювати світлодіодні лампи з дизайном, подібним до дизайну ламп розпалювання, але з набагато більш високою ефективністю та довговічністю. Однак, лампи розпалювання все ще мають своє місце на ринку освітлення, і багато виробників продовжують виробляти цей тип лампи, щоб задовольнити потреби споживачів, які шукають тепле, приємне світло.