Стибій

Стибій (Sb) – хімічний елемент з атомним номером 51, інші назви антимон, сурма. Це м’який, сріблястий, досить тугоплавкий метал, що належить до групи п’ятнадцятої групи періодичної системи елементів. Нижче наведено деякі фізичні та хімічні властивості стибію.

Атомні властивості

• Атомний номер: 51
• Атомна маса: 121,760
• Конфігурація електронів: [Kr] 4d10 5s2 5p3
• Валентні електрони: 5
• Період: 5
• Група: 15

Фізичні властивості стибію

• Фізичний стан при кімнатній температурі: твердий
• Температура плавлення: 271,3 °C
• Температура кипіння: 1587 °C
• Густина: 11,34 г/см³
• Коефіцієнт теплового розширення: 0,0000144/K
• Теплоємність: 26,32 Дж/(моль·K)
• Електронегативність: 2,05 (згідно з шкалою Полінга).

Хімічні властивості стибію

• Він добре сплавляється з іншими металами, такими як свинець, олово, залізо, мідь та золото.
• Стибій реагує з киснем, нітрогеном, галогенами, сульфуром та іншими неорганічними сполуками.
• Він може утворювати сполуки з металами, такими як натрій, калій та барій, які використовуються у піротехніці та виробництві скла.

Ізотопи стибію

У природі існує 2 стабільні ізотопи стибію:

• ¹²¹Sb (57,21%)
• ¹²³Sb (42,79%)

Крім того, відомо понад 30 радіоактивних ізотопів стибію, з яких найбільш стійкі:

• ¹²⁴Sb (гамма-випромінювання, період напіврозпаду 60,2 днів)
• ¹²⁵Sb (бета-випромінювання, період напіврозпаду 2,76 років)
• ¹²⁶Sb (бета-випромінювання, період напіврозпаду 13,0 днів)
• ¹²⁷Sb (бета-випромінювання, період напіврозпаду 3,85 днів)
• ¹²⁸Sb (бета-випромінювання, період напіврозпаду 6,49 годин)

Ці радіоактивні ізотопи стибію використовуються в дослідженнях радіоактивності та в науці про радіоактивність.

Токсичність

Стибій і його сполуки можуть бути токсичними для організму, особливо при довготривалому впливі. Основним шляхом потрапляння стибію в організм є вдихання повітря, яке містить його сполуки, а також прийом харчових продуктів, які містять стибій.

Деякі сполуки стибію можуть бути дуже отруйними, особливо органічні сполуки. Серед них діазоній-стибієві солі, які можуть бути небезпечними при неправильному використанні. Також, відомо, що стибій може викликати ракові захворювання.

У зв’язку з цим, виробники та користувачі стибію повинні дотримуватися необхідних заходів безпеки, щоб запобігти надмірному впливу на здоров’я людей і навколишнє середовище.

Застосування

Стібій знайшов застосування в різних галузях. Наприклад, його використовують:

• в якості легурувальної домішки для збільшення твердості та міцності свинцевих сплавів;
• для виробництва електродів у хімічних джерелах струму;
• в якості джерела рентгенівського випромінювання;
• для виробництва деяких сортів скла, що мають підвищену опірність тертю;
• як аналітичний реагент у хімічній та біохімічній аналізі.

У деяких країнах стібій ще використовується для виробництва сірчистого кольору на склі, а також для виготовлення термостійких фарб і пластмас. Проте в останні роки використання стібію дещо скоротилося через його токсичні властивості.