Пояс Койпера – це велика область у зовнішній частині Сонячної системи, що простягається від орбіти Нептуна на відстані приблизно 30 астрономічних одиниць (а.о.) до приблизно 50 а.о. від Сонця.
Об’єкти пояса Койпера
Пояс Койпера складається переважно з замерзлих летких речовин, таких як метан, аміак і вода. Ці льоди дуже леткі, що означає, що вони легко випаровуються при нагріванні. Це робить об’єкти в поясі Койпера дуже темними, оскільки їх поверхні вкриті темним пилом і льодом.
До найвідоміших об’єктів поясу Койпера належать карликові планети, такі як Плутон, Хаумеа, Макемаке й Ерида. Крім них, в поясі знаходиться велика кількість менших тіл, відомих як транснептунові об’єкти.
Відкриття
Пояс Койпера іноді називають поясом Еджворта-Койпера на честь астрономів Кеннета Еджворта та Джерарда Койпера. Однак пояс відкрили зовсім не вони.
Ідея про те, що за орбітою Нептуна існує диск крижаних об’єктів, з’явилися ще в першій половині 20 століття. З моменту відкриття Плутона в 1930 році вчені припускали, що поряд з ним можуть бути інші подібні небесні тіла. У 1943 році ірландський астроном Кеннет Еджворт припустив, що у зовнішній області Сонячної системи розташовується велика кількість порівняно невеликих небесних тіл. Це був його єдиний внесок у відкриття пояса Койпера. Потім, у 1951 році, голландський астроном Джерард Койпер висунув аналогічну гіпотезу, припустивши, що за межами Нептуна має бути пояс невеликих об’єктів.
Міркування про гіпотетичний пояс крижаних тіл тривали десятиліттями.
Тільки в 1992 році, після п’яти років пошуків, астрономи Девід Джуїтт і Джейн Лу нарешті виявили перший об’єкт у поясі Койпера – 1992 QB1 (пізніше названий 15760 Альбіон). Через півроку вони знайшли другий об’єкт – 1993 FW.
Перші докладні зображення поясу Койпера були отримані космічним апаратом “Нові Горизонти” (New Horizons), який пролетів повз Плутон у 2015 році і пізніше, в 2019 році, досліджував інший об’єкт поясу Койпера, Аррокот (раніше відомий як Ультіма Туле).