Закон Паскаля – це фундаментальний закон газової гідродинаміки, сформульований французьким математиком та фізиком Блезом Паскалем в XVII столітті. Цей закон описує, як зміни в тиску впливають на гази в закритих системах і є однією з основних властивостей газів.
Формулювання закону
Закон Паскаля формулюється так:
Рідини і гази передають діючий на них тиск в усіх напрямках однаково.
Це означає, що якщо тиск застосовується до газу в одному місці посудини (або контейнера), то цей тиск поширюється рівномірно в усіх напрямках, включаючи внутрішні стінки посудини та інше газове середовище у контейнері.
У разі рівномірного розподілу сил тиску тиск на всіх ділянках поверхні однаковий і чисельно дорівнює силі тиску, що діє на поверхню одиничної площі.
Тиском p називають скалярну фізичну величину, що дорівнює відношенню модуля сили тиску, що діє перпендикулярно до поверхні, до площі цієї поверхні S:
У СІ за одиницю тиску взято тиск, викликаний силою 1 Н, дія якої рівномірно розподілена по перпендикулярній до неї поверхні площею 1 м2.
Цю одиницю тиску називають “паскалем” (Па):
1 Па = 1 Н/м2.
Ілюстрацією закону є «розірвана бочка Паскаля» — експеримент, проведений Паскалем у 1646 році. Він вставив трубку довжиною в 10 м у наповнену водою бочку. Коли вчений додав води в трубку, збільшення тиску в бочці розірвало бочку на окремі клепки.
