Надпровідник – це матеріал, який при дуже низькій температурі (близько до абсолютного нуля) має нульовий електричний опір і дозволяє електричному струму протікати без жодних втрат енергії.
Найбільш відомим надпровідником є ртуть, яка при температурі 4,2 К (-268,8 °C) має нульовий опір. Проте, через нестабільність та токсичність ртуті, її використання у практичних застосуваннях обмежене.
У 1911 році Геікеном був відкритий перший високотемпературний надпровідник – це був сплав з міді та цинку, який мав надпровідні властивості при температурі 4,2 К. З тих пір було відкрито інші надпровідники, які мають властивості при більш високих температурах, що робить їх більш придатними для практичного використання.
Використання надпровідників
Використання надпровідників у практиці досить обмежене через їх складне виробництво, високу ціну та необхідність забезпечення дуже низької температури.
Одним з основних застосувань надпровідників є виробництво електричної енергії. Наприклад, у магнітних резонансах та низькотемпературних експериментах використовуються надпровідники, які забезпечують ефективний перенос електричного струму без втрат енергії. Це дозволяє зберігати електричну енергію в системах довший час, що є важливим у багатьох застосуваннях.
Крім того, надпровідники використовуються в електроніці, зокрема, у суперпровіднісних комп’ютерах, які працюють з великою швидкістю та вимагають значно меншої енергії для своєї роботи. Вони також знайшли застосування в медицині, зокрема, у магнітно-резонансних зображеннях (MRI), які використовуються для діагностики різних захворювань.