Люстра – це підвісний освітлювальний прилад загального освітлення, що має кілька джерел світла (свічок, електроламп) і забезпечений елементами декоративного оформлення.
(фр. lustre, від італ. lustro, «блиск», що сходити до лат. lustrare — «світитися, сіяти»)
Часто є основним джерелом світла і центральним елементом дизайну приміщення. Люстра – це стельовий світильник підвісного типу для загального освітлення, житлових або громадських приміщень. Сам термін люстра, спочатку застосовувалося тільки до кришталевих люстр, а потім і до всіх інших світильників підвішених до стелі.
Прообразом люстри можна вважати смолоскип у печерної людини.
Пізніше Стародавньому Єгипті вона мала вигляд колони з поглибленням зверху для олії, яка поступово горіла. Давати світло безпосередньо зверху вниз не вдавалося, тому в цьому випадку освітлювалися від відбитого-розсіяним від склепінь приміщення світлом.
Лише у Візантії люстра перебралася на стелю у вигляді підвісного світильника.
В Середньовіччі люстри почали використовуватися багатими людьми. Їхня висока вартість робила люстри символом розкоші і високого соціального статусу.
В 16 столітті в люстрах почали використовувати кришталь, виконаних з кришталю, ластра підкреслювала статус людини – не кожен міг дозволити собі таку розкіш але розвиток склоробства уможливив подешевити виробництво кришталю, розсіювальні якості якого швидко зробили його популярним матеріалом для люстр. Пізніше вже виник сам термін люстра, спочатку застосовувалося тільки до кришталевих люстр, а потім і до всіх інших світильників підвішених до стелі.
У середині XIX століття завоювало популярність газове освітлення, багато свічкових люстр були перероблені під газові ріжки.
Газовий ріжок – це трубка з механізмом регулювання подачі газу, а іноді з системою, що дозволяла збільшити приплив повітря до зони горіння. Газ до домашніх та вуличних газових світильників подавався зі сховищ газгольдерів трубопроводами та шлангами.
Газовий ріжок став досить поширеним явищем – його успішно використовували для освітлення вулиць в темний час доби.
1980 ті роки, з появою електричного освітлення, деякі люстри мали можливість використовування обох джерел світла. Надалі, з поширенням електрики, стали стандартними виключно електричні люстри.
Американцю Томасу Едісону світ був зобов’язаний широким використанням електричного освітлення. Едісон публічно продемонстрував свою 16-ватну лампу з вугільною ниткою розжарювання, поміщеною в кулю з відкаченим повітрям.
Патент під номером №223898 був виданий йому 27 січня 1880 року. Вона була розрахована на 36 В та 1,3 А, а ефективність її становила 1,4 лм/Вт (для порівняння: світлова віддача сучасних ламп розжарювання становить 8–20 лм/Вт.