Дисперсія світла (розкладання світла; світлорозсіювання) – це розкладання світла в спектр, обумовлене залежністю показника заломлення середовища від частоти світлової хвилі.
Дисперсія світла є явищем розкладання променя білого світла на кольорові промені.
Причиною такого розкладу є залежність швидкості світла в середовищі від частоти (довжини хвилі).
Швидкість світла в середовищі:
υ ═ c / n,
де
n – показник заломлення середовища,
с – швидкість світла у вакуумі (299 792 458 м/с).
Явище дисперсії світла було відкрито 1672 року вченим Ньютоном, який шляхом експериментів довів залежність між кольором світлової хвилі та її частотою.
Дослід І.Ньютона ілюструє, як розкладається біле світло при проходженні через призму.
При проходженні через призму фіолетове світло відхиляється від свого початкового напряму найбільшою мірою, а червоне – найменшою.
Видимий діапазон спектра охоплює діапазон довжин хвиль від 380 нм до 750 нм. Це відповідає діапазону частот від 7,7⋅1014 Гц до 3,8⋅1014 Гц.
У напрямку більш довгих хвиль (коротших частот) приєднується інфрачервоне світло, а в напрямку більш коротких хвиль (вищих частот) приєднується ультрафіолетове світло.
Найбільш наочним природним підтвердженням зробленого вченим досвіду є поява веселки після дощу. У цьому випадку біле світло переломлюється через безліч крапель, утворюючи цілий спектр світла, від червоного до фіолетового кольору.
Завдяки відкриттю явища дисперсії світла вдалося довести хвильову природу світла.