Перейти до контенту

Аміни

Оцініть статтю/Rate the article

Аміни – це органічні сполуки, що містять функціональну групу -NH2, яка приєднана до вуглецевого атома. Вони можуть бути розподілені на кілька категорій залежно від кількості аміногруп, їх положення та інших функціональних груп, які можуть бути присутніми в молекулі.

Аміни

Основні типи амінів

  1. Первинні аміни: Вони мають одну аміногрупу (-NH2) приєднану до вуглецевого атома. Приклади включають метиламін (CH3NH2) та етиламін (C2H5NH2).
  2. Вторинні аміни: Вони мають дві аміногрупи, одна з яких є присутня на вуглецевому атому, який також є зв’язаним з іншим органічним радикалом. Приклади включають диметиламін (CH3NHCH3) та диетиламін (C2H5NHCH2CH3).
  3. Третинні аміни: Вони мають три аміногрупи, одна з яких є присутня на вуглецевому атому, який також є зв’язаним з третім органічним радикалом. Приклади включають триметиламін (CH3N(CH3)2) та тріетиламін (C2H5N(C2H5)2).
  4. Ароматичні аміни: Вони мають аміногрупу, яка приєднана до ароматичного ядра. Приклади включають анілін (C6H5NH2) та толуїдини (CH3C6H4NH2).

Фізичні властивості амінів

  1. Стан: Багато амінів на кімнатній температурі ізольовані у вигляді безбарвних рідин. Деякі аміни можуть бути твердими речовинами або газами в залежності від їх молекулярної маси та молекулярної структури.
  2. Температура плавлення та кипіння: Температура плавлення та кипіння амінів залежить від їх молекулярної маси та молекулярної структури. Зазвичай, молекули з вищою молекулярною масою мають вищі температури плавлення та кипіння.
  3. Розчинність: Багато амінів розчинні у воді та багатьох органічних розчинниках. Примарні та вторинні аміни можуть утворювати водні сполуки через водні зв’язки, що забезпечують їх розчинність у воді.
  4. Запах: Багато амінів мають характерний амінний запах, особливо примарні та вторинні аміни. Запах може бути відчутний навіть при низьких концентраціях.
  5. Плотність: Плотність амінів залежить від їх молекулярної маси та молекулярної структури. Зазвичай, мають щільність близьку до води.

Ці фізичні властивості можуть варіювати в залежності від конкретного аміну та його молекулярної структури.

Хімічні властивості

Хімічні властивості амінів включають:

  1. Лужна реактивність: Аміни є слабкими основами і проявляють щелочну реактивність. Вони можуть реагувати з кислотами, утворюючи солі амонію.
  2. Нуклеофільна реактивність: Мають високу нуклеофільну активність через наявність неспарених електронних пар на азотному атомі. Вони можуть брати участь у реакціях з електрофільними реагентами, такими як карбонільні сполуки.
  3. Ацилування: Можуть бути ацильовані реакціями з ацильними групами (наприклад, ацилювання амінокислот) за утворення амідів.
  4. Реакції окиснення: Деякі аміни можуть бути окислені до відповідних оксидів амінів або аміноксидів під дією окисників.
  5. Ароматичні реакції: Деякі ароматичні аміни можуть піддаватися електрофільним ароматичним заміщенням та іншим реакціям, зв’язаним з їх ароматичними властивостями.
  6. Полімеризація: Деякі аміни мають здатність піддаватися полімеризації, утворюючи поліаміди та інші полімерні матеріали.

Це лише кілька загальних хімічних властивостей амінів. Конкретні реакції та властивості можуть варіювати залежно від типу аміну, його молекулярної структури та умов реакції.

Отримання

Аміни можуть бути отримані за допомогою різних методів в залежності від їх типу

Основні методи отримання амінів включають:

  1. Амоноліз: Цей метод використовує реакцію амінизації, в якій амонійні сполуки реагують зі з’єднаннями вуглецю, що містять електрофільні центри, утворюючи аміни. Наприклад, аміноліз може бути застосований для отримання примарних амінів шляхом реакції аміаку з алкілгалогенідами.
  2. Реакція з азидами: Азиди (наприклад, натрій азид) можуть реагувати з органічними галогенідами, утворюючи азидоаміни. Після цього азидоаміни можуть бути зведені до відповідних амінів (наприклад, за допомогою реакції Редукції, з воднем або іншими редукуючими агентами).
  3. Реакція з нітро сполуками: Нітро сполуки можуть бути зведені до амінів за допомогою каталітичного водневого зведення або інших методів редукції.
  4. Реакція з ізоціанатами: Можуть бути отримані з ізоціанатів (наприклад, метилендіізоціанату) в результаті реакції з амінами, утворюючи карбамати.
  5. Аміноалкілування: Цей метод включає використання амінів у реакціях з алкенами або алкінами, за утворення амінів залежно від типу використаних реагентів.

Це лише кілька загальних методів отримання амінів.

Застосування

Аміни мають широкий спектр застосувань у різних галузях, включаючи хімію, фармацевтику, полімерну промисловість, сільське господарство, косметику та інші галузі. Деякі основні застосування амінів включають:

  1. Фармацевтика: Аміни використовуються у виробництві лікарських препаратів, таких як антибіотики, противірусні препарати, антигістамінні засоби та багато інших медичних препаратів.
  2. Полімери: Аміни використовуються у виробництві полімерів, таких як поліестери, поліуретани, епоксидні смоли та інші. Вони можуть використовуватись як каталізатори, модифікатори та структурні одиниці у полімерних матеріалах.
  3. Хімічна промисловість: Аміни використовуються у виробництві різних хімічних речовин, таких як розчинники, пестициди, фарби, пластифікатори та інші хімічні речовини.
  4. Сільське господарство: Деякі аміни використовуються як компоненти різних препаратів для захисту рослин, а також як добрива для покращення росту та врожайності рослин.
  5. Косметика та особиста гігієна: Аміни використовуються в косметичних засобах, шампунях, миючих засобах та інших продуктах особистої гігієни як зволожуючі та знежирюючі компоненти.
  6. Фарби та пігменти: Деякі аміни використовуються як компоненти у фарбах та пігментах, надаючи їм певний колір та стійкість.
  7. Виробництво пластмас та синтетичних матеріалів: Аміни використовуються в процесі синтезу пластмас, гуми та інших синтетичних матеріалів.

Це лише деякі приклади застосування амінів. Вони мають широкий спектр застосувань і можуть бути використані в багатьох інших галузях.