Ізотоп – це різновид атома хімічного елемента, який відрізняється від інших ізотопів цього ж елемента за кількістю нейтронів у ядрі. Тобто всі атоми одного елемента мають однакову кількість протонів в ядрі (що визначає його атомний номер), але можуть мати різну кількість нейтронів, що визначає їх масове число.
Нейтрон – це елементарна частинка без електричного заряду, що входить до складу ядра атома.
Протон – це елементарна частка, що становить ядро атома разом із нейтронами. Він має позитивний електричний заряд та символізується буквою “p”.
Каталізатор — це речовина, яка збільшує швидкість хімічної реакції, забезпечуючи альтернативний шлях із меншою енергією активації. Іншими словами, каталізатор допомагає прискорити хімічну реакцію, зменшуючи кількість енергії, необхідної для реакції.
Електрон (грец. Ηλεκτρόνιο)— елементарна частинка, що несе негативний електричний заряд. Це одна з основних складових частинок атомів, поряд з протонами і нейтронами.
Атом – це основна одиниця матерії, що складається з елементарних частинок, таких як протони, нейтрони та електрони. Сучасна теорія атома була розроблена в кінці XIX століття та на початку XX століття, і вона стала ключовою в розвитку сучасної науки та технології.
Надпровідник – це матеріал, який при дуже низькій температурі (близько до абсолютного нуля) має нульовий електричний опір і дозволяє електричному струму протікати без жодних втрат енергії.
Температура Кюрі (Tс) – це температура, за якої матеріал втрачає свої феромагнітні властивості.
Діамагнетики – це матеріали або речовини, які не мають постійних магнітних властивостей і відкидають зовнішні магнітні поля. Діамагнетизм є однією з трьох основних форм магнетизму, разом з феромагнетизмом і парамагнетизмом.
Магнетики – це всі речовини які можуть намагнічуватись в зовнішньому магнітному полі, тобто створювати власне магнітне поле самої речовини.